21.12.2017 – зимове сонцестояння – час переродження і здійснення бажань

Зимове сонцестояння, що наступає в Північній півкулі 21 (22) грудня, знаменує найдовша ніч і найкоротший день в році. З давніх часів ця подія мала сакральний і містичний сенс в культурах різних народів.
Сонцестоянням цей день прийнято називати тому, що протягом декількох днів, що передують явищу і наступних за ним, сонце кожен полудень практично завмирає над горизонтом на одній і тій же висоті. Потім світило поступово, спочатку дуже повільно, починає знову набирати висоту. На даному етапі світловий день потроху починає збільшуватись аж до настання другого, літнього сонцестояння.
Сонячний рік не дорівнює календарному – він триває 365,25 діб, у зв’язку з цим час обігу сонця зміщується. За чотири роки різниця між календарями становитиме рівно добу, і для того, щоб компенсувати її, прийнято додавати один день, 29 лютого, в кожному четвертому (високосному) році.
Вважалося, що в день зимового сонцестояння стираються перепони між примарним світом і царством живих, даючи можливість людям безпосередньо спілкуватися з духами і богами.
У Персії в цей день святкували народження Мітри – бога сонця. За традицією він щорічно перемагає зиму і звільняє дорогу весні, яка наближається. Для язичницької Європи зимове сонцестояння знаменувалося дванадцятиденним циклом священних свят Йоль, символом таїнства оновлення природи і початку нового життя. Жителі стародавнього Китаю пов’язували день зимового сонцестояння зі зростанням чоловічої сили природи. В Індії також відзначається це свято – воно носить назву “Санкранті”.
У наших предків слов’ян цей день здавна шанувався святом. У дохристиянській Русі в зимове сонцестояння святкували язичницький новий рік. Його пов’язували з народженням Дажбога, сина верховного бога-коваля Сварога, що дарує людям тепло і світло. Люди вірили, що сонце в цей день зупиняє грізний бог морозів Карачун, який став прообразом теперішнього Діда Мороза. Обряди, вчинені в найдовшу ніч, були покликані допомогти сонцю побороти жорстокого Карачуна, уособлювали перемогу світла над темрявою. Народження бога веселощів Коляди також доводилося на день зимового сонцестояння. Свято початку першого місяця зими – колядного – відзначали до 6 січня, традиційно називаючи ці дні “колядками”.
Ця ніч також пов’язана із зіркою Сиріус, тому що на сході сонця 22 грудня, якщо провести лінію через 3 зірки поясу Оріона і через Сиріус, цей вектор вказує на точку сходу сонця. Сиріус називають зіркою пророків. Вважається, що саме він вказав волхвам місце народження Христа. Свого часу Сиріус вказав мудрецям місце народження Крішни. Він же вказав місце народження Зороастра, засновника зороастризму.
Час – це стихія, перша стихія, з якої виникли всі інші. І вона, як і будь-яка енергія, має вихровий рух, а всередині її синусоїди – підйом – спад, підйом – спад. Якщо подія починається на підйомі цієї синусоїди, вона приречена на успіх, якщо на спаді – на невдачу. В період зимового сонцестояння всесвітня хвиля йде на підйом, тому все, що в ночі загадується, обов’язково здійснюється.

Дивись також